Підсумовуємо прямий ефір з режисером Данилом Фаутковським в оновленій рубриці #коротше_кажучи

Початок режисерського шляху

 

З 6 років двічі на тиждень мама водила мене в театр на вистави. Мені завжди було цікаво дізнатися, як там все відбувається: що за кулісами, як будують декорації, як виходять актори, хто включає дзвоник і для чого. Мені завжди хотілося бути учасником, тим хто створює цю магію.

 

Уже в школі я розпочав свій шлях “режисера”. У 4 класі я готував вистави, на які пізніше директор приводив школярів, щоб вони подивились на мою роботу. У 9 класі я почав знімати мініролики для школи, але це здавалося чимось легким і не цікавим. Тоді в 11 класі я зняв короткий метр — мініфільм, про випускників.

 

Уся моя сім’я: мама, тато, сестра — медики. Але мені заборонили йти в медицину, тому довелося вступати на режисуру :) Перед вступом я весь рік тільки те й робив, що готувався до ЗНО та творчого конкурсу. Не було вільного часу, зникали друзі, я забував про них, бо тоді розумів одну важливу річ: якщо я зараз не виїду зі Львова, то не знаю коли я це зроблю. Мною керував страх, що мені потрібно змінити оточення, місто, відірватися від сім’ї. Це було страшно і важко, але зараз я розумію, наскільки круто відчувати незалежність.

 

Що допомогло знайти покликання

 

У дитинстві, мама водила мене і на танці, і на малювання, і в музичну школу (в минулому я саксофоніст), і ще у багато різних гуртків. Це була гарна можливість шукати себе і я дуже завдячую за це мамі, що в дитинстві була можливість спробувати все.

 

А ще колись мені сказали, що за “моїми планетами” (не всі захоплюються астрологією) мені потрібно бути або за кулісами/за кадром або каналізаційником :) Це дві професії, які не кожна людина зможе витримати. От я й обрав ту, яка ближче до душі.

 

Хто такі режисери

 

Режисери — це люди, яких навчають бути всім: ми і режисери, і сценаристи, і актори. Ми робимо все і можемо все.

Усе, що відбувається за кадром і під час знімання — це особливий вид адреналіну, кайфу, і найбільший стрес, який лише може відчути режисер. Але до цього завжди хочеться повернутися і знову пережити ці емоції.

 

Найважливіше у роботі

 

Коли ти щось робиш, необхідно розуміти, чого хоче глядач і давати йому це. Це не легкий, але дієвий шлях до успіху.

Найважливіше особисто для мене зараз — працювати на своє ім’я. Щоб мене знали, щоб зі мною хотіли працювати і знайомитись, щоб рухатися далі.

 

Що потрібно, щоб зняти короткометражний фільм

 

Для успішного короткого метру важлива команда. Але найважливіше — фінанси, які, між іншим, українському студенту дуже важко знайти. Потрібно бути готовим вкладатися.

 

Натхнення

 

Я надихаюся фільмами, які знаходяться “між небом і землею”. Вони не приземлені, але і не захмарні; наче про кохання, але не про кохання. Це фільми, на які не будуть ходити в кіно, але вони про твої емоції та твої думки.

 

Ідеї для фільмів: пошук

 

Шукати ідею для фільму — це довгий і клопіткий процес. Але завжди є провідна тема, яка тебе хвилює: твоя місія у житті і та тема, заради якої ти став режисером. Ми обираємо те, що хвилює і болить.

 

Мрія

 

Я хочу спробувати себе в різному: продовжувати короткі метри, кліпи та, звісно, повний метр і не один. Планую втілити це все у найближчі 5-10 років.

 

Порада молоді/абітурієнтам

 

Для молоді головне, щоб була мрія, яку хочеться досягти. А також, забути про скромність, додати наполегливості і трохи нахабності.

Я б радив не вступати у ЗВО, якщо ти не впевнений, що творчі спеціальності — це твоя місія. Ти можеш мати це як хобі та знімати для різних площадок фільми та відео, навіть просто на телефон.

 

___

 

Данило Фаутковський — режисер 4-го курсу КНУКіМ, автор короткого метру «Дім за зорею», «Там, де народжуються хмари», та майбутнього, ще не анонсованого фільму «Доріан». Продюсер та режисер ютуб каналів блогерів та сценарист рекламних роликів.

Освітлює теми українського етносу, традиції, фольклору та ін.

Майбутній режисер, який любить створити шум!