Me, myself and I

Що робити, коли у тобі бореться кілька особистостей?
Як перестати себе накручувати?
Чому стосунки зіпсувалися та призвели до тривожності та нерозуміння себе?

Традиційно відповідаємо на запитання, що вас турбують з психологинею Юлією Дамочкіною.

 

Запитання #1

У мені бореться кілька особистостей, і всі вони проти мене…

 

Відповідь психолога
Можливо у вас нарцисична структура особистості. Такі люди зазвичай живуть між двох станів: “Я класний” та “Я нікчемний”. І пустота для них – це відчуття самотності навіть, а оточенні близьких.

Ви хочете перестати переживати неприємне відчуття всередині шляхом спричинення фізичного болю. Але є й інші екологічні для вас методи уникнення цього відчуття: спорт, активний відпочинок, довірливі стосунки з близькими, самореалізація. Це відчуття не зникне поки ви не навчитеся бути “за себе” і з усієї групи особистостей всередині вас не створите єдину цілісну.

Психолог допоможе вам пришвидшити процес. Або ви можете навчитися самостійно: 1) знайдіть свої позитивні якості та успіхи, якими ви пишаєтеся та щодня поповнюйте цей список; 2) станьте для себе найліпшим другом, а не ворогом; 3) у кожному своєму вчинку ставтеся до себе як до найціннішої, коханої людини. Ці 3 пункти дуже скоро змінять ваш емоційний стан.

 

Запитання #2

Майже кожен день, особливо зранку, коли нікого немає, починаю себе “накручувати”. В думках лише найгірший сценарій майбутнього. Відчуваю себе невпевненою. Зараз студентка, тому постійно думаю: “Що далі?”, “А якщо не знайду роботу?”, “Якщо хлопець кине?”. І потім цілий день поганий настрій, постійно треба чимось займатися, щоб не думати. А ще виробила свої “ритуали”. Наприклад, спочатку зарядка 15 хвилин, потім кава. Ніколи не навпаки. Якщо щось не зроблю, відчуваю тривогу. Не можу себе зупинити.

 

Відповідь психолога

Ви тривожна особистість, це ваша особливість, яку важливо враховувати.

Тривога – це страх щодо події, яка може статися (тобто є лише фантазії, а не реальні події). Ви підсилюєте тривогу своїми негативними думками. Запитання: “Чи мають вони справжню підставу? Чи є реальні причини для хвилювання?”.

Коли тривога проявляється, озирніться довкола та дайте відповідь на запитання: “Що мені зараз РЕАЛЬНО загрожує?” та, якщо загрози немає, – зробіть 20 глибоких вдихів.

Тривожитися – це звичка. Сформуйте замість неї нову – дихання. Ви ж любите ритуали? Можливо у вас також є очікування щодо себе (бути ідеальною чи ще щось), тому й тривожитеся, не виконавши те, що веде до ідеалу. Учіться любити себе такою, яка ви є і просто продовжуйте вдосконалюватися без відчуття тривоги.

Ви вмієте помічати, що не так. Змініть фокус уваги те, що ТАК. Ведіть дві колонки: “Що у мене не так?” та “Що мені подобається і що добре?”. Зробіть усе, щоб у другій колонці було більше пунктів.

 

Запитання #3

Більше 2-ох років я зустрічалася з хлопцем. Він любив, поважав мене, стосунки були гладкими і хорошими. В один момент я зрозуміла, що абсолютно втратила свої почуття. До цього я відчувала неймовірно сильну любов до нього всі 2 роки, яка живила мене, давала безліч сил і енергії, а в той момент ніби весь світ завалитися. Я почала відчувати постійну тривогу, страх за те, що через мій стан ми розірвемо стосунки. Кожен день я плакала, у мене дуже сильно боліла голова, я злилася і відчувала себе максимально розбитою. Через цей стан я почала помічати найдрібніші недоліки в ньому, що і озвучувала. Хлопець намагався всіляко мене підтримувати, щоб я вийшла з цього стану, але мені завжди було погано. Я була у тривозі, плакала і злилася, голова боліла так сильно і кожен день, що я не могла нічого робити, мене уже зовсім не радували ніякі події. В якісь дні любов поверталася і я знову відчувала себе неймовірно щасливою і наповненою. Але це тривало недовго. Всі ці емоційні гойдалки тривали 10 місяців, за які він також встиг втратити почуття і заплутатися в собі. Зараз ми не разом, але мене досі мучить питання — чому так сталося? Що стало поворотним моментом мого упаду в депресію?

Зараз вже пройшло півтора місяця з нашого розставання. Мені стало краще, але не набагато. У мене також болить голова, я тривожуся, злюся на багато подій, у мене проблеми з особистими межами і розумінням своїх справжніх цілей і бажань (і це не дивлячись на те, що в моєму житті є усе, чого, здавалося б, достатньо для щастя). Можливо, проблема була зовсім не в хлопці …

 

Відповідь психолога

Ви – романтична натура і ваш внутрішній світ значно ідеальніший за реальний. Це формує у вас очікування, що зовні повинно бути так само як і у вас всередині. Але реальність інша.

Ідеалізація – це стратегія дитини, яка не бачить реальності. Вам важливо навчитися “дорослості”. Стосунки – це не лише любов та пристрасть, у них також бувають і складні моменти, які важливо вміти вирішувати разом. 2 роки – це перша стадія стосунків, яка називається дофаміновою. Природою закладено так, щоб у цей період були сильні почуття, пристрасть та ідеалізація партнера. Чому? Відповідь банальна – щоб людський рід продовжувався. Самка і самець зустрілися, гормони заграли, вони закохалися, зайнялися сексом, завагітніли та народили дитину – усе, завдання природи виконане.На це потрібно 1-2 роки. А далі пристрасть природним чином згасає і її потрібно підтримувати самостійно, як і рівень дофаміну, який викликає приплив енергії. Прочитайте книгу “Гормони щастя” Лоретти Бройнінг. Така фізіологія людини.

Можливо ви також не задоволені собою чи критично до себе ставитеся. Тому й до інших відноситеся так само. Ви бачите недоліки у партнерові, але це просто його відмінності від вашого ідеального образу. Жодна людина у світі не є ідеальною, і якщо ви нетерпимі до якихось якостей в інших людях, як же будувати стосунки з цими людьми? Це теж про дитячу позицію – усі повинні відповідати моїм очікуванням.

Учіться бачити світ та людей ширше: є як переваги, так і недоліки, а ще – значно, значно більше іншого. На чому фокусуєтеся, те і росте всередині вас. Концентруйтеся на плюсах у собі та в інших та навчайтеся бачити реальність неідеальною. Це дорослий адекватний погляд на світ.